Про це йдеться у розслідуванні ДС.
За інформацією авторів, понад половина міжнародної допомоги – $19,1 млрд із $42 млрд грантів і кредитів, що надійшли у країну, пішло на потреби населення.
Зокрема, $12,2 млрд українці купили у вигляді готівкової та безготівкової валюти, головним чином через банківську систему. Важливо, що банки отримують цю валюту за гривню з резервів НБУ, що фактично означає її продаж за пільговим курсом. Ще майже $7 млрд було витрачено за кордоном у вигляді безготівкових розрахунків гривневими картками або знято готівкою в іноземних банкоматах, що фактично є підтримкою українців, які тимчасово перебувають за межами країни.
Видання зазначає, що значну частину валютних витрат займає непродуктивний імпорт, стимульований штучно заниженим курсом. Наприклад, у 2024 році в Україні було зареєстровано 69,6 тис. нових легкових автомобілів, що на 14% більше, ніж у 2023 році.
"У такій економічній ситуації це викликає запитання щодо пріоритетності витрат, бо значна частина цих автомобілів, очевидно, не стосується потреб фронту чи критичної інфраструктури. Міжнародна допомога, яка зараз підтримує Україну, не може тривати вічно", - зауважують автори.
Розслідувачі наголошують, що у найближчі роки обсяги міжнародної допомоги можуть суттєво зменшитися через економічні проблеми у самих країнах-донорках. Це становить серйозний ризик для України, адже без зовнішнього фінансування платіжний баланс стане значно вразливішим.
На цьому тлі політика Нацбанку щодо утримання курсу виглядає короткостроковою і не враховує довгострокові стратегічні виклики. Сьогодні вона дозволяє населенню купувати валюту за відносно вигідним курсом, проте створює серйозні труднощі для експортерів, які отримують надходження у доларах чи євро. Додатково бізнес стикається з обмеженнями у валютних операціях, що ще більше послаблює експортну складову української економіки.
