Покаяння- Таїнство, в якому людина, яка сповідує свої гріхи, при видимому виявленні прощення від священника, невидимо прощається від гріхів Самим Господом Іісусом Христом.
Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви з посиланням на сайт «Православная жизнь», про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).
«Таїнство Покаяння, безперечно, встановлено Самим Господом Іісусом Христом. До Свого Воскресіння Спаситель обіцяв апостолам повідомити їм владу прощати гріхи, коли сказав: «що ви зв'яжете на землі, то буде пов'язане на небі; і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі» (Мф.18: 18)...Визнання, тобто вимовлення вголос, гріхів має бути не тільки формальним визнанням своєї неправоти, але дійсним каяттям, тобто щирим жалем про скоєне, супроводжуване почуттям огиди до гріха», - пояснив митрополит Антоній.
Керуючий справами УПЦ звернув увагу, що прихід до Христа – це відповідь на Його заклик до покаяння.
«Життя у Христі – це боротьба з гріхом, це шлях до праведності. На цьому шляху людина може оступатися, падати, вчиняти гріхи, але вона завжди має бути відкритою до покаяння, до усвідомлення своєї недосконалості і до прагнення змінити своє життя на краще. Тому для християнина неважливо, як дивиться на нього навколишній світ, для нього не має значення, яким він уявляється цьому світу. Для християнина важливо, яким він є в Божих очах. Християнин, який став на шлях боротьби з гріхом, повинен бути готовий відкрито визнати свої помилки, покаятися в них і йти за Христом. Життя у Христі - це життя в невпинному покаянні», - наголосив владика.
Він пояснив, що на сповіді треба говорити все, в чому викриває совість, а після сповіді необхідно просити у Бога допомоги у боротьбі з гріхом.
«Всякий гріх, навіть найтяжчий, може бути прощений. Однак треба розуміти, що прощенням гріха очищення людини не закінчується, а лише починається. Після сповіді людина має винищити у собі коріння гріха. І чим важчий гріх, тим важча боротьба з його наслідками. Священник, приймаючи сповідь, зазвичай накладає на людину епітимію. Це особливі духовні вправи (наприклад, піст, посилена молитва чи милостиня), які допомагають людині виправити своє життя», - наголосив митрополит Антоній.
Керуючий справами УПЦ пояснив, чим ближче людина до Бога, тим гостріше відчуває свою недосконалість.
«У житіях святих ми неодноразово зустрічаємо розповіді про те, як подвижник, який все життя провів у суворому подвигу, абсолютно щиро вважає себе великим грішником. Справа в тому, що він просто настільки бачить святість Бога, що не може навіть допустити думки про власну праведність. І, навпаки, якщо людина впевнена, що їй нема в чому каятися, це означає, що вона безмежно далеко від Бога і не зробила ще навіть першого кроку на шляху до Христа. З людиною, яка не відчуває власного гріха, ще не відбулася та зміна розуму, до якої закликав Христос вже у першій же Своїй проповіді», - підсумував митрополит Антоній.
