В Украине впервые за много лет был достигнут вполне обоснованный и логический консенсус вокруг внешнеполитических приоритетов и стратегических целей страны. Текст Соглашения об ассоциации был, по крайней мере, формально воспринят всеми ключевыми субъектами как общий путь, как указатель реформ, как программа действий во внутренней и внешней политике на ближайшие 10 лет.
Об этом пишет в своем блоге на «Корреспондент.net» политолог, директор Института Евроатлантического сотрудничества Александр Сушко.
«Европейский выбор, хотя и в специфическом «донецком» исполнении, благодаря позиции правящей партии, постепенно приобретал легитимацию в глазах избирателя Востока и Юга. Тем самым закладывались основы для преодоления исторического раскола идентичностей и формирование целостного самосознания украинской нации в европейском «экстерьере», - отметил он.
По мнению эксперта, впервые проявлением европейских амбиций стало не продуцирование деклараций, а принятие законодательства, которое, хотя и не было совершенным, но свидетельствовало об общем движении в направлении ценностей демократии, прозрачности и подотчетности власти.
Сушко констатирует, что в общественном мнении впервые в истории независимой Украины сформировалась существенное преимущество сторонников европейского вектора развития над постсоветской ностальгией.
Между тем политолог выразил удивление, что представители оппозиции желают получить политические дивиденды от возможного не подписания соглашения об ассоциации с ЕС, действуя по принципу «мы поднимем флаг преданной евроинтеграции».
У нас уже нема політологів. У нас є клоуни які обслуговують цей державний цирк і тільки збурюють люденй не якесь протистояння якого ніколи не було і я надіюсь не буде. Нагла, хамська брехня про якесь бажання всіх українців бути в евросоюзі. Нічого нам там робити, хіба що ще добавити собі на голову іноземних рабовласників.Ми мали справедливу, хоча і не без недостатків владу. Я не кличу назад, бо це було б неправильно. Нам вона потрібна інша з того, що було та що є сьогодні і тільки позитив. Благо, 20 років вакханалії чомусь нас навчили. Треба забути проблему мови, яку нам постійно нав'язують, щоб нас розділити; забути проблему відносин з Росією, як проблему взагалі, бо Путін, Медведєв і всі інші - це не Росія і не всі росіяни. Хто, кого і скільки знищували треба пам'ятати, але залишити все це для істориків - вони мають право на об'єктивний аналіз. Разом з тим згадати і не забувати скільки нас слов'ян знищила та знищує так звана Європа, яка своїми стандартами закопала десятки мільйонів наших прадідів в сиру землю. Забули. Навала шведів, стандарти Наполеона тільки з Парижа. Німецький фашизм уже з Берліна. Турецькі стандарти уже з іншої зони. Та хто тільки не хотів нам щось нав'язати? Італійці, австріяки, румуни - всіх не перерахуєш. А що витворяли поляки? Як хочу, щоб мені назвали хоча б один позитив, хоча б один стандарт Європи, який в історії наших відносин нас ощасливив. Попробуйте згадати. Це не означає, що ми повинні будувати з ними не-добросусідські відносини, але це не означає, що вони нам друзі. Ніколи такого не було і не буде, бо ми інші. Інший дух: слов'янський, руський, більш людський. Стверджувати інше може тільки людина, яка або ніколи там не була, або готова продати за безцінь історію своєї нації, або за безцінь поміняти на їхні гнилі стандарти. Ви подивіться на нашу сьогоднішню нормативну базу, яка виписана з євро стандартами. Назвіть мені хоча б один нормативний акт, виданий нашою владою, який, як вони стверджують, має європейський дух і який ощасливив людину праці та не заганяв її в глухий кут. Нам треба докорінно змінити свою психологію і повернутись до джерел нашої слов’янської ідеології, яка була і повинна бути на об'єднанні слов'янських постулатів. Хто це буде робити - Москва, Київ, Мінськ - це не так важливо. Важливо інше. Разом в статусі незалежних держав ми зможемо себе відстояти, а значить відстояти своє майбутнє і майбутнє наших дітей