Використовували військову методику
У дослідженні "Як блокада Маріуполя вплинула на людей", проведеному UkrSocStandart і презентованому в Медіацентрі Україна - Укрінформ, вперше до цивільних людей застосували методику визначення посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у військових. Організатори зазначили, що важливість цього дослідження - в тому, що схожі з мешканцями Маріуполя проблеми можуть бути після війни у багатьох українців.
Результати показали, що 52% маріупольців, яким вдалося виїхати зі свого окупованого міста, нині перебувають у стані посттравматичного стресового розладу. Раніше від цієї хвороби війни страждали переважно військовослужбовці, але зараз вона вражає й цивільне населення. Дослідники припускають, що кількість маріупольців з цим розладом з часом збільшуватиметься.
"Коли люди вирвалися з блокади, вони відчували полегшення, бо вижили, вціліли, вирвались з пекла. Але з бігом часу їхні проблеми не вирішуються, невизначеність залишається, і це призводить до погіршення їхнього загального стану. Більше того, думаю, якщо б ми проводили своє дослідження зараз, в березні - місяці трагічних подій і трагічних спогадів для маріупольців, то рівень ПТСР міг би бути ще більшим - до 80%", - зазначає керівник проєктів UkrSocStandart Денис Под’ячев.
Цей психічний розлад має серйозні наслідки для здоров’я. Їх мають більша частина опитаних. Зокрема, в них проявилися симптоми тахікардії, неврозу шлунку, задишка тощо. Ппроявляються також і поведінкові розлади. Адже депресія, невизначеність майбутнього, проблеми з житлом та роботою призводять до погіршення психічного стану. Деякі люди навіть втрачають відчуття своєї значущості. Згідно з опитуванням, 44,5% переселенців з Маріуполя не ставлять собі жодних короткострокових цілей і живуть лише одним днем.Соціологи знайшли певний зв’язок між тим, який стан розладів має людина з датою виїзду з Маріуполя. Відзначається, що чим довше люди були в окупованому місті, тим більший стрес вони пережили, а тому мають тяжчі наслідки. І навпаки: найменше відчули стрес ті, хто виїхав у перший тиждень повномасштабного вторгнення - це близько 20 тисяч осіб або 3,4% населення.
Відставання у розвитку, заїкання, енурез
Ще більше проблем, порівняно з дорослими, мають діти. За словами психолога Маріупольського міського ліцею Світлани Федорченко, дехто з них настільки тяжко пережив втрату дому і жахіття війни, що в них зник інтерес до тих речей, які були цікавими до війни. Зараз частині маріупольських дітей притаманні плаксивість, знервованість і навіть відзначають у них певний регрес у розвитку.
"У дітей, які пережили травматичні події, з'явилась купа проблем, яких не було до війни. Вони втратили інтерес до справ, які їх раніше цікавили і приносили задоволення. У них спостерігається емоційна нестабільність - плаксивість, дратівливість, агресія, пригніченість, апатія, емоційне відсторонення або навпаки імпульсивність, спалахи гніву", - зауважила директор ГО "Центр соціально-культурного розвитку" Наталія Шайхутдінова.
За її словами, у травмованих війною дітей також виявили проблеми у спілкуванні з однолітками та дорослими, вони втрачають друзів і не можуть потоваришувати з новими знайомими. Ще одним недоліком є когнітивна недостатність, яка проявляється в тому, що ці діти стали гірше сприймати й усвідомлювати сенсорну інформацію, що свідчить про те, що вони мають проблеми з пам’яттю та увагою, а також - уповільнення реакції.
Також відзначається, що ці діти почали втрачати інтерес до навчання. Навіть ті з них, у кого раніше були хороші результати в школі і відмінні оцінки, зараз мають гірші показники. Це особливо помітно, коли починається стаціонарне навчання після дистанційного, при якому виконувати завдання могли допомагати батьки. Утім, додамо, що причиною погіршення результатів навчання в цих випадках міг бути навіть не стільки пережитий стрес, як сама якість онлайн-навчання. Можливо, ця проблема стане темою ще одного дослідження.
Керівник громадської організації також звертає увагу на те, що посттравматичний синдром певною мірою "заразний", адже доведено, що коли в родині від нього страждають батьки, то він обов'язково буде і в дитини.
"Діти дуже чутливі. Вони емоційно ставляться до того, що відчувають їх мати або батько. Їхній посттравматичний синдром нічим не відрізняється від того, який мають дорослі - у них так само присутні рецидивні спогади, обмеження на якісь емоції, постійне відчуття напруги, погіршення пам'яті, погіршення концентрації уваги і навіть регресія навичок", - пояснює Шайхутдінова.
Вона також констатує, що у таких дітей може бути погіршення сну - нічні страхи, безсоння, постійна сонливість. Вони дуже прив'язуються до дорослих - до матері, вихователя чи вчителя, адже бояться залишитися на самоті. Також може бути регресія розвитку. Це можна помітити, коли, наприклад, дитина починає грати в іграшки та ігри, які непритаманні її віку, а призначені для малят. Є й ті, хто втратив уже набуті навички і став поводитись як немовля. А крім психологічних проблем у дітей, котрі мають стрес через війну, можуть бути і фізичні. Такі діти часто скаржаться на головний біль, біль у животі та проблеми з травленням. У декого з них з'являється енурез, а ще у частини дітей - заїкання.
"На дитячий посттравматичний синдром слід звертати особливу увагу. Адже діти - наше майбутнє. І якщо ми нічого з цим не зробимо, то це майбутнє можемо втратити", - вважає директор центру.
У свою чергу Світлана Федорченко звертає увагу на те, що емоційний стан дітей напряму залежить від психологічної стабільності їхніх батьків. То ж батьки мають самі позбавитися від наслідків стресу від війни, щоб допомогти в цьому дітям. Крім того, допомогти підвищити дітям стресостійкість може фізична активність.
"У дитини будуть сили на навчання, коли вона зможе контролювати свою стресостійкість. Треба дати їй через тіло прожити ті емоції. Для цього потрібно відкривати майданчики, організовувати командні ігри, активізувати арттерапію", - каже психолог.
Але головне, щоб дорослі усвідомили проблему наявності посттравматичного стресового синдрому як у себе, так і у дітей. І не чекали, що вона сама кудись дінеться, а зверталися на консультації до психологів. Заради подолання наслідків війни такі консультації зараз організовують навіть безкоштовно.
Галина Гірак, Korrespondent.net
