Дослідження представила провідний експерт соціальних і гендерних програм Центру Ольга Пищуліна.
Протягом останнього року по спеціалізовану медичну допомогу лише до державного чи комунального закладу зверталося 60,8% респондентів; лише до приватного – 16,9%; і до державного (комунального), і до приватного – понад 20%.
Проте респонденти досить цікаво відповіли на запитання: "Якщо звертались до державного (комунального) закладу і у випадку якщо б ви мали можливість отримувати такі послуги у приватному закладі – чи звернулися б до приватного?" "Так" сказали 57,4%, "ні" – 26,9%, а 15,7% не визначилися.
Досі гостро постає проблема неформальних доплат у державних і комунальних лікарнях. Більшість респондентів (58,2%) вважає це явище корупцією. Понад 81% опитаних відповіли, що за умови існування декларації або направлення до лікаря вони жодних доплат не робили. Проте у тих респондентів, хто відповів, що були випадки додаткових платежів лікарям, однак траплялося це нечасто: один раз для 46% респондентів, 2-3 рази для 32% респондентів. Середня сума сплачених грошей варіюється від 200 до 2000 грн. Слід додати, що для переважної більшості респондентів навіть ця сума була хоч і прийнятною, але відчутною для власного бюджету.
Понад 42% опитаних вважають, що рівень кваліфікації лікарів у державних (комунальних) і приватних лікарнях приблизно однаковий. Попри це за наявності вільного вибору 47,5% респондентів віддали б перевагу приватному медзакладу й лише 28,4% – державному.
Прихильників приватної медицини стає більше, коли йдеться про реалізацію принципу "гроші йдуть за пацієнтом". Так, понад 55% вважають, що держава повинна у межах визначеного тарифу оплачувати медичні послуги будь-якому медзакладу, котрий обере пацієнт – державному чи приватному. Різницю між державним тарифом і вартістю послуги у приватному закладі пацієнт оплачує самостійно.
Наразі за програмою "гроші йдуть за пацієнтом" у 90% випадків людина потрапляє до державного закладу. Але 74% опитаних хотіли б мати можливість обирати місце лікування самостійно – державну чи приватну клініку. Й лише 11,4% респондентів проти такої свободи вибору.
На більш конкретизоване та персоніфіковане запитання: "Чи хотіли б ви мати можливість скористатися послугами приватного медичного закладу за умови, якщо вам доведеться доплатити частину вартості таких послуг (частину сплачує держава)?" – 61,5% відповіли "так" і лише 24,1% "ні".
"Таким чином, значна кількість опитаних українців радо звернулася б по медичну допомогу до приватних клінік, якби мала таку можливість. Принаймні переважна більшість хотіла б мати вільний, не обтяжений питанням фінансів вибір, до якого закладу охорони здоров’я звертатися – державного чи приватного. Також більшість респондентів готова самостійно сплачувати різницю між державним тарифом і вартістю послуги у приватному закладі", – підсумувала Ольга Пищуліна.
