Очікування - невід'ємна частина життя, яке допомагає подолати зайву суєту і приносить користь для душі.
Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів протоієрей Володимир Пучков у коментарі порталу «Православная жизнь».
«Чекання – невід'ємна частина життя, і чекати треба вміти, а якщо не вмієш – вчитися цьому. Адже якщо людина не любить чекати, значить, вона цінує свій час. Хіба християнська аскетика не закликає дорожити часом і не витрачати його даремно? Правильно. Закликає. Тільки між нелюбов’ю до очікування та вмінням цінувати час немає нічого спільного. Чим відрізняється людина, яка не вміє чекати? Нетерплячістю, негрунтовністю, нездатністю вдумливо ставитися до чого б там не було, запальністю, найчастіше ненадійністю. Висновок простий: невміння чекати виявляє в людині явні вади і з християнським життям сумісне лише тоді, коли людина усвідомлює його як гріх і планомірно долає в собі», - пояснив священник.
Він зазначив, що вміння чекати здатне принести людині користь, виховуючи терпіння.
«Спробуйте постояти у двогодинній пробці і не допустити у душу роздратування, ремствування чи засудження. Спробуйте, призначивши зустріч непунктуальній людині, прийшовши заздалегідь і чекаючи на неї цілу годину, не розсердитися, не вимовити і навіть не нарікати їй на запізнення. Скажете, це вище за людські сили? Нічого подібного. Для людини, яка живе за Євангелієм, це нормально. У цьому, по суті, і є терпіння. Спокійно, без ремствування та проявів нетерпіння, без роздратування та злості, приймаючи очікування як данність», - порадив отець Володимир.
Священник також нагадав, що час, проведений в очікуванні, виявляється незайнятим, і його можна використовувати не для негативних емоцій чи суєти, а для того, щоб упорядкувати свої думки.
«Незалежно ні від чого, життя саме дає нам час, коли ми, коли на 15-20 хвилин, а коли і на годину і більше, залишаємося наодинці з собою, не обтяжені нічим. І як цей час використовувати – для ходіння з кута в кут, щохвилинного погляду на годинник та роздратованих дзвінків та повідомлень або для спокійного аналізу власної поведінки у поточний день чи думок на даний час, залежить виключно від нас», - сказав священник.
На його думку, навчитися чекати і проводити час очікування з користю - це те, чого має прагнути кожен християнин.
