Одним з ключових етапів справи стало затримання директора компанії Олександра Попенка, який, за даними слідства, координував корупційні зв’язки з державними чиновниками та брав участь у масштабних схемах ухилення від санкцій.
Фінансування війни та зв’язки з Кремлем
Слідство встановило, що реальними власниками цієї комерційної структури є громадяни Російської Федерації. Зібрані докази свідчать про перерахування коштів у російський бюджет, що використовувалися на підтримку збройної агресії проти України. Після початку повномасштабного вторгнення компанія продовжувала фінансувати ветеранів так званої «СВО». Додатково було зафіксовано операційну діяльність Pin-UP на тимчасово окупованих територіях, зокрема в так званій «ЛНР», що дозволяло наповнювати бюджет ворога. Водночас онлайн-казино продовжує працювати в Росії та використовує російські вебресурси.
Справа “телефону Зотька” та витік інформації з РНБО
Одним із ключових доказів у справі став вилучений телефон Ігоря Зотька, який показав реальні масштаби корупційних схем і можливий витік конфіденційної інформації з Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). У чатах, знайдених у телефоні Зотька, зафіксовано: передачу росіянам схем ухилення від санкцій, планів щодо майбутніх обмежень, фрагментів кримінальних справ та інших матеріалів, які обговорювалися на закритих засіданнях РНБО та міжвідомчої робочої групи (МРГ), а також пряме втручання російських представників у діяльність державних органів України, зокрема у регулювання допитів голови КРАІЛ Івана Рудого. Йому надавали чіткі інструкції щодо поведінки на слідчих заходах, аби уникнути відповідальності та відвести підозри від Pin-UP.
Окрім цього, у чатах фігурує Дмитро Пунін, власник Pin-UP, який напряму пов’язаний з урядом РФ через свого бізнес-партнера Олексія Удодова – зятя прем’єр-міністра Росії Михайла Мішустіна. Цей зв’язок дозволяв Pin-UP використовувати російські фінансові та державні інструменти для обходу санкцій, а також отримувати політичний захист для продовження незаконної діяльності в Україні.
Як працювала корупційна схема
Зібрані докази підтверджують, що керівництво Pin-UP мало значний вплив на українські державні установи. Через фінансові маніпуляції компанії вдавалося уникати санкцій, мінімізувати оподаткування та блокувати кримінальні розслідування. Документально зафіксовано численні факти хабарництва. За “вирішення питань” у Мін’юсті було передано 15 тисяч доларів, у податковій – 16 тисяч доларів. Закриття кримінального провадження у БЕБ коштувало 150 тисяч доларів, а хабар суддям за скасування сплати податків на 19 мільярдів гривень сягав 400 тисяч доларів. Крім того, саме через ці корупційні зв’язки Pin-UP зміг уникнути накладення санкцій з боку РНБО.
Замовлення нападу на журналіста
Одним з нових епізодів справи стало розслідування щодо замовлення нападу на журналіста Євгена Плінського. Під час судового засідання прокурор зачитав переписку, вилучену з телефону Ігоря Зотька, в якій обговорювалося фізичне усунення журналіста. У ній Марина Ільїна, CEO Pin-UP, доручала Зотьку «організувати побиття Плінського», а Дмитро Пунін погоджувався фінансувати цю операцію. У переписці згадувалося, що завданням можуть зайнятися кримінальні структури з Одеси.
За українським законодавством, такі дії кваліфікуються за ч. 4 ст. 345-1 КК України («Погроза вбивством або насильством щодо журналіста, вчинена організованою групою»), що передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 14 років.
Судові перспективи та розшук організаторів
Окрім директора Pin-UP Олександра Попенка, розслідування справи вже призвело до затримання та розшуку ключових фігурантів. Наразі у СІЗО перебуває Ігор Зотько, номінальний власник Pin-UP в Україні. Лідери злочинної організації, Марина Ільїна та Володимир Ільїн, оголошені в розшук МВС. У міжнародний розшук подано заявки на затримання Дмитра Пуніна, Олександра Матяшова та Івана Баннікова, які є російськими засновниками Pin-UP.
Водночас суд задовольнив клопотання ДБР та Офісу Генерального прокурора про передачу в управління АРМА понад 2,6 мільярда гривень, арештованих на рахунках Pin-UP. Частину цих коштів, зокрема два мільярди гривень, спрямовано на купівлю військових облігацій, що працюють на підтримку обороноздатності України.
Російський слід українського грального бізнесу
За оцінками експертів, більшість онлайн-казино, які працюють в Україні, мають прямий або непрямий зв’язок з російськими структурами. Ті ж компанії, що формально не мають очевидного російського коріння, зареєстровані в офшорах, що ускладнює ідентифікацію реальних власників та отримувачів прибутків. Таким чином, навіть без відкритої афіліації з РФ, значна частина грального бізнесу продовжує працювати в тіньовому режимі, створюючи ризики для фінансової безпеки України. У 2023 році, за даними Служби безпеки України, реальний обсяг ринку азартних ігор у країні досяг 180 мільярдів гривень на рік, тоді як до державного бюджету надходить лише близько 1% цієї суми. Незважаючи на формальну легалізацію грального бізнесу, значна частина операторів продовжує працювати в тіньовому секторі, використовуючи офшорні компанії та ухиляючись від сплати податків.
