На другий рік повномасштабного вторгнення з упевненістю можна сказати: перемога України у цій загарбницькій війні неминуча. В це вірять українці, у цьому впевнені наші міжнародні партнери.
І це вже розуміють у самій росії. Але навіть зазнавши поразки на фронті, росія – імперія, яка звикла воювати, захоплювати та погрожувати – не заспокоїться.
Наша перемога – це не лише вихід на кордони 1991 року, повна територіальна деокупація. Наша велика перемога – це розпад росії, зникнення цієї держави на сучасній політичній карті світу. Про це Фактам ICTV розповів український історик Олександр Алфьоров.
За словами Алфьорова, нам треба зрозуміти, ми воюємо не просто з російською армією, а із закостенілою системою цінностей. росія – загарбницька імперія, такою вона була століття тому, і такою ж залишається зараз.
Якщо ця війна не спровокує розпад росії як держави, руйнування диктаторського режиму путіна, то після програшу на полі бою росіяни проаналізують помилки, накопичать свої сили й нападуть на нас знову.
«Наша війна на фронті збройному так само ведеться на фронті ідеологічному. Проти нас воює так званий російський світ, який задіяв величезну кількість механізмів: від православної церкви до звичайного населення. І він має кілька маркерів. Один з його маркерів, який вони застосовують зараз, окуповуючи наші території, – це “дєди воєвалі” – це боротьба з уявним нацизмом, фашизмом. росія має розпастися. Якщо цього не буде, у них спрацює черговий маркер – не “дєди воєвалі”, а “отци воєвалі”, за яких буде мститися наступне покоління. І це дасть нам знову за 15 років війну», – переконаний історик Олександр Алфьоров.
Історик наголошує, росія – це та сама імперська держава, яка була 100 чи 200 років тому, вона лише змінила свою форму. російська імперія почала розпадатися з 1917 року, тоді позбулася кількох територій – країн Балтики, Фінляндії, але законсервувалася у Радянському Союзі.
У 1991-му СРСР теж розпався, але законсервувався в російській федерації. Після повномасштабного нападу на Україну, усіх звірств, які коїли росіяни, розпад росії у 21 столітті неминучий, певен Алфьоров. Народи, які кремль використав у цій війні як гарматне м’ясо, рано чи пізно усвідомлять все і спровокують розкол імперії.
«На відміну від інших європейських імперій, ця держава лежить на величезній території та розпадається повільніше. На 130 млн населення росії є приблизно 190 народів, серед них є дуже малі, фактично винищені московією. Але є й великі, зі своєю культурою, мовою, традиціями, історією. Насамперед це народи Кавказу – Чечня, Дагестан, казанські татари, буряти. Народи, які мали свою державу, мають свою державність, а зараз поневолені російською федерацією», – розповідає Алфьоров.
Коли ж саме може статися розпад росії, Олександр Алфьоров каже, точно спрогнозувати неможливо.
Зараз багато факторів, які вже свідчать про запуск цього процесу. Але що саме стане вирішальним – сказати складно.
«Це може бути поразка росії у війні. Таке вже було у 1905 році, коли Російська імперія програла маленькій Японії, що призвело до першої російської революції, а згодом і революції 1917 року. Це може бути смерть диктатора, це може бути якесь неправдиве вбивство чи неправдивий вирок, що стане сірником під величезним багаттям. Тут треба просто чекати. Все, що робиться зараз на наших очах – це елементи розпаду», – розповідає Олександр Алфьоров.
Західний світ розпаду росії відверто побоюється, адже глобально росія – це велика ядерна держава. Якщо вона розпадеться на частини, їх буде важче контролювати чи домовлятися з ними, у світі може зрости бандитизм, злочинність.
Але Україна має запропонувати світу своє бачення повоєнної картинки і стати лідером цього процесу. Іншого варіанту в нас немає.
«Ми зараз воюємо з останнім тоталітарним режимом у Європі. І, звісно, у світі є побоювання розбурхати цього ведмедя. Згадаємо, як в серпні 91-го американський президент вмовляв не до розпаду Радянського Союзу, а до його переформатування. І така ж дискусія точно триває і сьогодні в міжнародних інституціях», – підсумовує Алфьоров.
Історик упевнений, Україні треба зайняти над росією старшу позицію, позицію контролю – економічного, територіального та політичного, що дасть можливість нам стати лідером і створити іншу архітектуру поведінки на цій території.
