Нарешті нова чесна й непідкупна влада, збентежена розгулом законності та правопорядку в країні, знайшла справжній розплідник суддівської добропорядності. Як не складно здогадатись, цим розплідником виявилось Національне антикорупційне бюро України, яке виховало цілу плеяду жерців Феміди, здатних з честю нести високе звання судді й навіть увійти до складу Вищої ради правосуддя за квотою президента. Саме тут, у стінах НАБУ, зростала й міцніла правосвідомість Віктора Анатолійовича Фоміна, судді Мелітопольського міськрайонного суду, який нині кадидатує на члена ВРП.
Треба сказати, що донедавна Віктор Анатолійович був головою Мелітопольського міськрайонного суду, але в березні 2019 року йому довелось піти з адміністративної посади на вимогу трудового колективу, обуреного тим, що в їхні дружні лави затесався позаштатний негласний співробітник НАБУ.
На переконання суддів, Фомін припав до серця керівнику Головного підрозділу детективів НАБУ Андрію Володимировичу Калужинському, коли в першому півріччі 2018 року тимчасово працював у Києві, прикомандирований до Солом’янського райсуду столиці Указом Президента від 29 грудня 2017 року №443/2017.
Любов ця була не без взаємності й невдовзі Віктор Анатолійович став допомагати співробітникам Оперативно-технічного управління НАБУ встановлювати апаратуру негласного зняття інформації в кабінетах колег. І це правильно – а як ще було примусити суддів «Соломи» обслуговувати бізнес-інтереси директора НАБУ Артема Ситника? Це зараз клопотання детективів НАБУ розглядає Вищий антикорупційний суд, у приміщеннях якого НАБУ зразу ж заклало стаціонарні мікрофони під час ремонту, а раніше без послуг Фоміна було ну ніяк не обійтись.
Зрозуміло, що невтомна робота Віктора Анатолійовича по викорененню корупції шляхом прослуховування кабінетів суддів Солом’янського районного суду Києва не залишилась непоміченою з боку Ради громадського контролю при НАБУ, професійних громадських активістів і навіть самого Центру протидії корупції! Не кажучи вже про Уляну Супрун, яка побачила у Фоміні споріднену душу.
Щоправда, люди брешуть, що підписку про співробітництво з НАБУ Віктор Анатолійович дав зовсім не через повагу до Артема Ситника чи Віталія Шабуніна, а внаслідок шантажу з боку борців з корупцією, які погрожували притягнути Фоміна до кримінальної відповідальності за ухвалення завідомо неправосудних рішень. Річ у тім, що підстаркуватий Фомін у 2016 році захопився молодою адвокатесою Катериною Сергіївною Застрожніковою. Попри те, що обидві сторони пікантних відносин були обтяжені сім’ями, роман між Фоміним і Застрожніковою розвивався бурхливо, протікав на виду всього міста (скільки там того Мелітополя?), а фотографії голови суду, який обіймає адвоката, регулярно публікувались у місцевій пресі.
Урешті-решт, Віктор Анатолійович та Катерина Сергіївна після проживання в цивільному шлюбі таки побрались, засвідчивши це в деклараціях, що подавались до НАЗК як Фоміним, бо він є суддею, так і Застрожніковою, бо вона – депутат Мелітопольської міської ради. Але весь час проживання під одним дахом з Фоміним Застрожікова продовжувала як адвокат брати участь у справах, які розглядав її коханий.
Так, наприклад, 31 серпня 2017 року суддя Фомін розглянув цивільну справу №320/6218/17 про встановлення факту народження дитини, де його цивільна дружина, з якою він невдовзі оформить офіційний шлюб, представляла заявницю.
Зрозуміло, що Фомін виніс рішення на користь своєї пасії, точніше – її клієнтки.
Окрім того, незадовго до реєстрації шлюбу з Фоміним адвокат Застрожнікова брала участь, як представник сторони, у розгляді Фоміним справ №320/6964/17 і № 320/7235/17.
Доходило до смішного. Брат Фоміна – Фомін Валерій Анатолійович – є також суддею й працює в Запорізькому апеляційному суді. Але коли йому на розгляд надходили апеляційні скарги на рішення Мелітопольського міськрайонного суду, ухвалені за участю адвоката Застрожнікової, він брав самовідвід на тій підставі, що ця адвокат перебуває з його братом у фактичних шлюбних відносинах.
Ось, наприклад, справа № 320/2924/17, цитуємо ухвалу: «До початку розгляду справи по суті, головуючий суддя Фомін В.А. подав заяву про самовідвід, в якій послався на неможливість брати участь у вказаному провадженні, оскільки до початку апеляційного розгляду встановлено, що адвокат Застрожнікова К.С. є цивільною дружиною його рідного брата Фоміна В.А., який займає посаду голови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, що може викликати сумніви у неупередженості судді. З огляду на це, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 80 КПК України, заявив собі самовідвід у вказаному провадженні».
Однак Віктор Фомін, розглядаючи справи за участю своєї фактичної дружини, самовідводи не брав.
Але й це не все. У жовтні 2010 року очолюваний Віктором Фоміним Мелітопольський міськрайонний суд розглянув позов його тодішньої дружини Ірини Павліни Фоміної й ухвалив рішення, яким за пані Іриною визнавалось право власності на самочинно зведений будинок.
Годі й казати, що постановлені за таких обставин судові рішенні є завідомо направосудними, а в діях Фоміна є очевидні ознаки зловживання владою, тобто злочину, що належить до підслідності НАБУ. Колеги Віктора Анатолійовича стверджують, що саме на цьому співробітникам НАБУ й вдалось завербувати суддю Фоміна, який за підтримки псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» нині просувається в члени Вищої ради правосуддя.
Палко підтримуючи кандидатуру Віктора Фоміна, доброчесність якого підтверджує сама Уляна Супрун, хочемо зазначити, що Віктор Анатолійович заслужив це призначення не тільки своєю винятковою правосвідомістю, але й тими стражданнями, які йому довелось пережити. Бо не завжди професійний шлях судді Фоміна був усипаний трояндами – траплялись і шипи. Зокрема, ще в 2002 році у Вищу раду юстиції зі скаргою на кричущі зловживання голови Мелітопольського міського суду Фоміна звернулись народний депутат України Косьяненко, суддя Мелітопольського міського суду Лащенко та діловод цього суду Левандовська. У результаті перевірки факти підтвердились, але Віктору Анатолійовичу вдалось утримати мантію, натомість президент Леонід Кучма своїм Указом від 15 листопада 2002 року №1042/2002 вигнав Фоміна з посади голови суду відповідно до частини 5 статті 20 Закону України «Про судоустрій України» в редакції, що діяла на той час.
Відлучений від годівниці, Віктор Анатолійович був змушений жити на саму зарплатню, але, на щастя, 16 травня 2007 року Конституційний Суд України визнав це положення Закону «Про судоустрій України» неконституційним і дійшов висновку, що президент не може призначати на посади чи звільняти з посад голів судів. Віктор Анатолійович негайно оскаржив Указ Кучми й знову став головою Мелітопольського міського суду – на радість волелюбному українському народові.
Але великому кораблеві – велике плавання й посада голови провінційного суду є занадто малою для такого видатного юриста. Сподіваємось, що зовсім скоро зірка Віктора Анатолійовича запалає ще яскравіше, осяюючи променями доброчесності Вищу раду правосуддя разом з НАБУ та Центром протидії корупції. Принаймні, у вирі бурхливого сьогодення Віктор Фомін точно не потоне.
Володимир Бойко, Резонанс
