Не встиг ще новообраний Президент України Володимир Зеленський дати законодавчий старт виборам до Верховної Ради, як одразу ж почали заявляти про участь у них нові політичні сили. Однією із перших ластівок стала нова партія «Голос» на чолі із улюбленцем молоді Святославом Вакарчуком.
Протягом усіх виборів в народні депутати завжди хочуть потрапити всілякі пройдисвіти та корупціонери. Місця у виборчих списках завжди продавались. Тому цікаво, чи відрізняється своїми методами партійного будівництва Вакарчук? В інтерв’ю він звичайно заявляє, що не братиме кошти від олігархів та колишніх чиновників. Немовбито в рядах очолюваного ним «Голосу» є достатньо заможні люди, які чесно заробляють свій шматок хліба і готові підтримувати партію.
16 травня Святослав Вакарчук презентував майбутнім виборцям України свою команду. Провівши попередній аналіз списків, знаходимо лікаря/чиновника Соколова, що має досить гучні скандали в своїй професійній діяльності, пише видання Час для дій.
Але чим зачарував Вакарчука цей заплямований персонаж? Як той може пояснити пробіл у своїй біографії терміном більше 10 років? Невже курсами підвищення кваліфікації?
Насправді ті 10 років персонаж за кличкою “ботан”, в миру відомий як Юрій Соколов, відбував покарання. За такою статтею, як “Розкрадання державного майна в особливо великих розмірах”. Напевно пану Вакарчуку не вистачає по-справжньому “авторитетних” кадрів і нових облич для державного будівництва. Мабуть безцінний, раніше придбаний на зоні, досвід даного персонажу допоможе Вакарчуку побудувати «країну своєї мрії». Принаймні присутність в списках людей з кримінальним минулим не лякає лідера “Голосу”. (А що? Янукович геть “авторитетним” був і Президентом став, а у мене в команді теж повинні бути представлені всі соціальні рівні – так мабуть думає Вакарчук).
Справжньому Юрію Соколову видно реальні проблеми держави з вікон своєї півмільйонної квартири на вул. Кловській. А вирішувати він їх буде, мабуть через підвезення до поліклінік бабусь в своєму Mercedes-Benz Brabus G500 – «кубіку», улюбленому транспортному засобі в кримінальному середовищі. Як бачимо, минуле не відпускає…
Наше розслідування показало: Юрій Соколов родом з Сибіру (нині Російська Федерація). Приїхав він до Києва шукати нового життя ще за часів Радянського Союзу. І до медицини потрапив через хабар. Оскільки Юра виділитися нічим не міг, то на роботу в Інститут Шалімова його за конкурсом не взяли. Але невдаха мав родича, який займався розведенням нутрій. Той подарував шубу самому Шалімову, і через це Соколову дали тепле місце.
Як в подальшому відбувалась співпраця медика-авантюриста і зіркового хірурга – нам невідомо. Чи ділився перший з другим, чи отримував від Шалімова просування. Відомо лише, що у 80-х роках попри заурядні таланти як лікаря, Юрій Соколов опинився на посаді завідувача відділенням в Інституті Стражеско. Тоді його і було заарештовано за розтрату державного майна в особливо великих розмірах. Виявилося, що Соколов користувався службовим становищем і нажився на державній закупівлі першого в Українській РСР ангіографа. Компанія Siemens, розуміючи відсталість радянської системи, організовувала тоді поставки свого обладнання виключно з повною комплектацією приміщення, де воно буде експлуатуватися. Але замість використання в лікарні, Соколов демонтував його і обладнав ним собі дачу. Коли кримінальна оборудка лікаря-чиновника розслідувалася органами ОБХСС, то під час обшуку на його дачі були виявлені комп’ютер, телевізори, плитка, меблі, навіть крани та двірні ручки. За це підприємливого шахрая було заарештовано ОБХСС і заслано в трудові табори на північ СРСР. Звідти Соколов повернувся перед самим розпадом Радянського Союзу. І відновився на посаді, бо не здав своїх кураторів в Інституті Стражеско.
Як Соколов почав свій трудовий шлях з криміналу, так і продовжив його після тюрми далі – в закупівлях і продажах медичного обладнання. Недаремно через публічні виступи і інтерв’ю Соколова проступає сум за поверненням минулих можливостей: «Ех, які часи були… Не те що зараз».
Після Незалежності Юрій Соколов неодноразово був головним кардіологом Мінздоров’я або «тіньовим кардиналом», який керує головним кардіологом з числа своїх ставлеників з Інституту Стражеско. Фактично, Юрій Соколов був одним із засновників «відкатних схем» в медицині. Й підняв їх на такий рівень, що рядові лікарі Інституту його побоюються. Їм не потрібно розповідати про реформаторські здібності Соколова, йому знають ціну – нахабному хапузі, цинічному і жадібному реміснику, для якого хворий це в першу чергу нажива на медичних маніпуляціях.
Експерименти Юрія Соколова над пацієнтами серед медиків відомі давно. Колеги його часто критикували за жадібність, бо заробіток часто наносив шкоду здоров’ю пацієнтів. З іменем Соколова пов’язують дві гучні смерті – мера Миколаєва Володимира Чайки і екс-міністра охорони здоров’я, академіка Юрія Спіженка.
Гортаючи в Інтернеті попередні розслідування потрібно розуміти структуру цього медичного клану. Юрій Соколов працює завідувачем відділенням, куди він оформив двох синів. Найбільше розслідувань згадують діяльність сина Максима. Він є політичною фігурою, ідеологом нової системи Гройсмана з закупівель стентів і кардіологічних препаратів. Тому діяльність всього клану частіше приписується саме Максиму Соколову. Але основну відповідальність за результати несе звичайно лідер клану, батько Юрій Соколов.
Інтернет сповнений історій про cпроби пацієнтів знайти правду і скаржитись. Однак вони натикаються на замовчування з боку медичної системи і погрози розправи з боку Юрія Соколова. Його не менш “людяний” син Максим їздить по регіонах і користуючись статусом радника діючого міністра погрожує лікарям і чиновникам, які не згодні з думкою його татуся.
Щодо смерті пацієнта Чайки, мера Миколаєва, тоді ходила версія: Соколови просто зазіхнули на легкий заробіток, побачивши перед собою багатого провінційного пацієнта. Лікарі замість дорогих металевих стентів, які були необхідні і показані Володимиру Чайці в його конкретному випадку, поставили йому супердорогі стенти. Останні розсмоктуються і заборонені виробником для постановки в подібних до ситуації в миколаївського мера. Але Соколов пішов на ризик для життя мера, щоб просто більше заробити на операції. Академік Юрій Спіженко також помер після операції Соколова – і з того не зняли професорський ступінь, не засудили і не вигнали з професійних товариств, а він і нині залишається видатним діячем української медицини. А після цих смертей Максима ще зробили головним спеціалістом по кардіології та ідеологом національної системи стентування
Якщо таких VIP-пацієнтів доводять до смерті – то чого очікувати простим смертним?
Звичайно ж, Юрій Соколов, любитель шикарного автопрому (його колекція крім Мерседеса-«кубіка» зараз налічує Mercedes Benz GL, Toyota Camry, Toyota Avensis, Toyota Rav 4, Lexus GX 470) може зараз заявляти, що розкраданням соціалістичної власності він підривав радянський лад зсередини і наближав незалежність України. Але чомусь його господарницькі експерименти закінчилися не з розпадом Радянського союзу, а з приходом Майдану…
Мабуть, саме для контролю за потоками закупівель пан Вакарчук збирає верхівку кримінального світу в своєму списку на вибори до Верховної Ради?
