Як відомо, раніше група експертів GRECO акцентувала увагу «на одній особливій загрозі незалежності суддів», а саме на використанні правоохоронними органами статті Кримінального кодексу щодо відповідальності за постановлення суддею завідомо неправосудного вироку чи рішення як засобу тиску на суддів. Те, що стаття 375 КК використовується в Україні зовсім не за призначенням, на сьогодні не є секретом.
Втім, народні депутати вирішили її підсилити. Так, 10 вересня 2019 року народний депутат Сергій Соболєв («Батьківщина») зареєстрував у Верховній Раді законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації кримінальної відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного судового рішення» №2113, яким передбачено посилити ст. 375 КК. Так, пропонується внести зміни до ст. 375 КК щодо вчинення суддею (суддями) постановлення завідомо неправосудного судового рішення з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи інтересах третіх осіб або щодо неповнолітнього, недієздатного, особи похилого віку або за попередньою змовою групою осіб або поєднане із засудженням невинного у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину або з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, реалізації громадянами права на мирні зібрання. Крім того, доповнити КК України новою статтею 375-1 «Постановлення суддею (суддями) Конституційного Суду України завідомо неправосудного судового рішення».
В свою чергу, народний депутат Григорій Мамка («Опозиційна платформа — За життя») зареєстрував альтернативний законопроект №2113-1 «Про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з рекомендацією експертів Групи держав проти корупції Ради Європи».
Як зазначає автор альтернативного законопроекту, останніми роками спостерігається стійка тенденція зловживання правоохоронними органами інститутом кримінальної відповідальності судді за неправосуддя, який застосовується з метою неправомірного тиску на суддів.
До української судової системі можна ставитися по-різному. Переважно її жорстко критикують, і є за що. Але треба усвідомити, що поки судова гілка влади взагалі є і в ній є незалежні судді — ми залишаємося демократією, хоч і такою, що тільки розвивається в муках та помилках. Суспільству добре відомо, що при старій та новій владі було і залишається «телефонне право», шалений корупційний тиск на суддів. Але є й багато суддів, які цьому противляться. І тоді є ще один «козир» у рукаві проти таких незалежних суддів. Стаття 375 КК України, що передбачає кримінальне покарання до восьми років позбавлення волі за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Останніми роками спостерігається стійка тенденція зловживання правоохоронними органами інститутом кримінальної відповідальності судді. За даними Генеральної прокуратури України, протягом 2017 року було зареєстровано 517 кримінальних правопорушень за ознаками постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, ухвали або постанови (для порівняння: у 2016 році було зареєстровано 374 таких кримінальних правопорушення, у 2015 році — 388, у 2014 році — 220).
І зовсім маловідомий факт: стаття 375 КК України і передбачений нею склад злочину не були результатом законотворчості 2001 року під час розробки нині чинного першого Кримінального кодексу незалежної України, а є рецепцією зі статті 111 Кримінального кодексу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 1 червня 1922 року.
Залишаючи ст. 375 КК, наразі Україна уніфікує власне законодавство із законодавством держав із тоталітарним ладом. Наприклад, у Північній Кореї існує подібна стаття. Натомість європейці нам вже неодноразово радили її скасувати. Так, відома Група експертів GRECO кілька разів акцентувала увагу «на цій особливій загрозі незалежності суддів», а саме на використанні прокурорами певних кримінальних правопорушень проти суддів.
Але є політичні сили в парламенті, які вважають, що цю статтю треба не тільки не скасовувати, а ще й посилити. Для цього був поданий законопроект 2113. На тлі того, що ми маємо фактично встановлення авторитарного контролю президента за ДБР, НАБУ, ГПУ, будем мати ще й абсолютно кишенькові суди, які будуть контролюватися за допомогою посиленої ст. 375 КК?! На тлі того, що влада повсюдно запроваджує у суспільстві та бізнесі систему доносів, ми йдемо до 1937 року?
За інформацією Ради суддів України, у 2014 р. проти суддів було порушень 215 кримінальних проваджень за ст. 375 КК України («постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови»), у 2015 р. — 388, у 2016 р. — 285 таких проваджень. До суду з обвинувальним актом направлено: у 2014 р. — 1, у 2015 р. — 7 й у 2016 р. — 4 провадження. Та обставина, що навіть з тих нечисленних кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 КК України, у яких особам було повідомлено про підозру, за період 2013–2016 р.р. в середньому лише 36% були передані до суду, і при цьому в інших більш ніж 96% кримінальних правопорушень від облікованих на кінець звітних періодів не були прийняті рішення, означає, що представниками правоохоронних органів чудово усвідомлюється відсутність так званої «судової перспективи» відповідних кримінальних проваджень, проте з певних причин постанови про закриття кримінальних проваджень ними не приймаються. Кількість постановлених за ст. 375 КК України обвинувальних вироків також є мізерною. Наприклад, за даними судової статистики у 2008–2009, 2011 і 2016 роках не було постановлено жодного вироку за ст. 375 КК України, у 2010 р. — 3, у 2012–2013 рр. — по одному, у 2014 р. — 2, у 2015 р. — 5.
У Щорічній доповіді за 2017 рік Вищої ради правосуддя «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні» зазначається, що передбачена статтею 375 КК України можливість притягнення судді до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення під час здійснення ним судочинства на цей час дуже активно використовується як громадянами, так і правоохоронними органами як засіб тиску на суддю з метою прийняття певного рішення у справі.
В аналогічній доповіді ВРП за 2018 рік вказується, що протягом 2017–2018 років Вищою радою правосуддя виявлено численні випадки зловживань повноваженнями слідчими та прокурорами щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування за статтею 375 КК з очевидною метою — тиск на суд.
З точки зору практики застосування кримінального права, склад злочину статті 375 є резервним дублюванням основних складів злочинів, передбачених статтями 368 («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»), 364 («Зловживання владою або службовим становищем»), 366 («Службове підроблення»), 369-2 («Зловживання впливом»), 370 («Провокація підкупу»), 376 («Втручання в діяльність судових органів»), 377 («Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного»).
Збереження складу злочину статті 375 у Кримінальному кодексі України як анахронічного і деструктивного елементу конструкції кримінально-правового переслідування злочинів проти правосуддя — порушує незалежність кримінального судочинства і судочинства як такого та віддаляє законодавство і правову політику України від законодавства і правової політики цивілізованих держав — членів Європейського Союзу, чиє кримінальне законодавство не містить, а правова політика не припускає існування подібних складів злочинів.
Відтак, склад злочину статті 375 Кримінального кодексу України є анахронізмом і атавізмом у правовій системі сучасної України.
Вища рада правосуддя вважає застосування статті 375 КК України втручанням у діяльність судді щодо здійснення правосуддя і одним із найбільш небезпечних проявів тиску на суддю. Зазначена проблема, на думку ВРП, потребує негайного реагування.
Аналогічну позицію висловлюють і міжнародні експерти. Так, Група експертів GRECO акцентувала увагу «на одній особливій загрозі незалежності суддів», а саме на використанні прокурорами певних кримінальних правопорушень, зокрема «постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», як засобу тиску на суддів. Експерти підкреслили важливість вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення поваги і захисту незалежності та неупередженості суддів та зазначили, що цієї мети можливо досягнути шляхом скасування статті 375 Кримінального кодексу України.
Окрім цього, на даний час є сформованою позиція Верховного Суду з розгляду кримінальних проваджень щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375 КК України (ухвалення завідомо неправосудного судового рішення). Так, постанова колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №399/383/15 (провадження №51-9608км18) від 20.06.2019 року залишила в силі рішення судів попередніх інстанцій щодо винесення виправдувального вироку за обвинуваченням судді у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України. У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказана постанова є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Зокрема, Верховним Судом у вказаній справі встановлено, що суд касаційної інстанції вже неодноразово надавав свої висновки щодо правозастосування ст. 375 КК України, які містяться у постановах Верховного Суду України №5-24кс14 від 20 листопада 2014 року та №5-56кс15 від 18 червня 2015 року, постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №520/8135/15, провадження №51-203км17), від 5 березня 2019 року (справа №759/15166/15, провадження №51-16км17) тощо.
У вказаних висновках констатовано, що на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне судове рішення», не розтлумачено його і Конституційним Судом України, відсутні підстави ототожнювати його з такими поняттями, як «незаконне» та «необґрунтоване», а також немає підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення — це у будь-якому випадку таке рішення, яке було скасовано вищою судовою інстанцією. Крім цього, наголошено, що поняття «неправосудне судове рішення» у поєднанні із вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя. Те, що внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, щодо судді першої інстанції в частині прийняття ним рішень, які навіть не набули законної сили та не були переглянуті судом апеляційної інстанції, є нічим іншим, як очевидним тиском на суд, неодноразово встановлювалось і самою Вищою радою правосуддя.
Святослав Пограничний, шеф-редактор «Судово-юридичної газети», доктор філософії в сфері права
